42

39

31

27

26

25

20

19

17

16

15

12

12/10/2017 16:26
Переглядів: 3508

Десять бразильців, які грають за інші збірні

Марлос – не перший і не останній бразилець, який грає не за рідну збірну.

Бразилія завжди була клондайком футбольних талантів. Інколи здається, що можна зібрати збірну із гравців не запрошених до першої команди, і ця команда буде одним із головних претендентів на перемогу в турнірі. Конвеєр зіркових бразильців ніколи не зупиняється і тому ми зібрали для вас тих, кого ви напевно знаєте, як не бразильців, а представників інших держав.

Отож, пропонуємо вам освіжити в пам’яті найбільш відомі імена футболістів з Бразилії, які не так давно виступали чи продовжують грати за інші збірні.

Пепе

Центральний захисник турецького Бешикташа народився і виріс в Бразилії. У 18 років молодий Пепе переїхав за океан. Він пристосувався до схожого португальського футболу, але так і не звернув увагу на себе з боку тренерського штабу збірної Бразилії. Пепе прийняв португальське громадянство та став основним центральним захисником однієї з найкращих збірних Європи.

Досягнення: Чемпіон Європи 2016 року у складі збірної Португалії.

Маркос Гонсалес

Маркос Гонсалес народився в Ріо-де-Жанейро і переїхав до Чилі в ранньому дитинстві. Він прийняв чилійське громадянство і у віці 22 років дебютував за збірну. Наступного року він зіграв ще 3 матчі за Чилі, після чого аж 8 років не отримував запрошення. Повернувся в збірну в 2011 року, щоб допомогти їй на Копа Судамерикана.

Досягнення: Переможець Копа Судамерикана 2011 року. У відборі до Чемпіонату Світу 2014 Маркос зіграв в 14 матчах – найкращий показник для тієї кваліфікації.

Тіаго Мотта

Опорний півзахисник ПСЖ мав італійське коріння та італійський паспорт, тому з радістю погодився на пропозицію грати за збірну Італії. В 2011 році Мотту викликав до збірної Чезаре Пранделлі. На сьогоднішній день у Тіаго в активі 30 матчів за Скуадру Адзурру, в яких відзначився одного разу (не пощастило збірній Словенії).

Досягнення: Фіналіст Євро 2012 у складі Італії (поступились збірній Іспанії 0:4)

Саммір

Найкращі часи в ігровій кар’єрі Самміра припадають на роки виступів за Динамо Загреб. Він грав за юнацькі збірні Бразилії, але за молодіжну і основну збірну його не викликали. Гра Самміра привернула увагу тренерського штабу національної збірної Хорватії. Чемпіонат Світу в Бразилії став єдиним турніром на якому Саммір зіграв за Хорватів.

Досягнення: 7 матчів та 0 голів – весь доробок Самміра за збірну Хорватії.

Роджер Геррейро

Бразильський півзахисник переїхав до Польщі в 2006 році, щоби виступати за місцеву Легію. Роджер швидко привернув увагу наставника збірної Польщі Лео Бенхаккера. Польське громадянство бразилець отримав за декілька місяців до початку Євро 2008. На цьому ж турнірі Геррейро вписав своє ім’я в історію польського футболу. Саме він став автором першого голу Польщі на чемпіонатах Європи, забивши господарям турніру, австрійцям.

Досягнення: За три роки в збірній Польщі зіграв 25 матчів та забив 4 голи. Віднедавна працює таксистом в Бразилії – для забави. Як бачите – у Варшаві жити не залишився.

Деку

Андерсон Луїс ді Соуза – саме таке повне ім’я бразильського футболіста з португальським паспортом. Деку є прикладом талановитого, працелюбного гравця найвищого рівня, який всього досяг сам. Його молодість припала на золотий час в історії бразильського футболу. Коли в складі Роналдо, Рівалдо, Роналдіньйо і не знаходиться місця легендарному Ромаріо, то очікувати нема на що. В 2003 році Деку отримав португальське громадянство і дебютував саме проти команди Бразилії. Він став героєм того матчу, забивши переможний гол.

Досягнення: Разом зі збірною Португалії Деку став фіналістом Євро 2004, та півфіналістом ЧС 2006 року.

Едуардо

Найбільш близький українському вболівальнику – Едуардо. Екс-нападник донецького Шахтаря зажив слави ще до переходу в стан гірників. 16-річного Едуардо помітили скаути загребського Динамо, де молодий бразилець пізніше став справжньою зіркою хорватського футболу. Він майже одразу прийняв хорватське громадянство і встиг пограти за команду Хорватії на молодіжному чемпіонаті Європи. В 2004 році нападник дебютував за головну команду країни. Попри ранній дебют Едуардо не отримав запрошення до складу першої команди перед ЧС-2006. Але наступний відбір на Євро став його зоряним часом, коли Хорватія обійшла росіян і залишила Англію за бортом турніру. Тоді Едуардо відзначився 10 разів у воротах суперника. Євро-2008 йому довелось пропустити через перелом отриманий в матчі Анлійської Прем’єр Ліги.

Досягнення: Другий бомбардир в історії збірної Хорватії (29 м’ячів). Учасник Євро-2012, та ЧС-2014.

Дієго Коста

Дієго Коста – найбільш контроверсійний футболіст в нашій добірці. Справа навіть не в його поведінці, стосунках з Конте чи особливостями трансферу з Челсі в Атлетико. Суть в тому, що Коста примудрився відіграти і за збірну Бразилії, і за збірну Іспанії. В 2013 році Луїс Феліпе Сколарі викликав Косту на товариські матчі проти Італії та Росії. Дієго приїхав до складу збірної та вийшов на заміну в обох матчах. Через півроку Королівська Іспанська Футбольна Федерація зробила запит до ФІФА, щоб отримати дозвіл на виклик Дієго Кости до складу збірної Іспанії. ФІФА дозволило через те, що Коста не провів жодного офіційного матчу за збірну Бразилію. Лише товариський! Дії Кости викликали величезну хвилю обурення в Бразилії. Його звинуватили в жадібності і неповазі до бразисльських кольорів.

Досягнення: На даний момент в його активі 6 голів за збірну Іспанії. Провальні ЧС-2014 та Євро-2016 для іспанців.

Тіаго Алькантара

Тіаго Алькантара – син чемпіона світу 1994 року у складі збірної Бразилії Мазіньйо. Це особливий випадок в нашій історії. Він народився в Італії, потім повернувся до Бразилії… А у п’ятирічному віці знову довелось переїжджати, новим домом стала – Іспанія. Тіаго ще раз повертався до Бразилії, коли виповнилось 10 років. Він займався в академії Фламенго, але потім знову переїхав до Іспанії, де підписав контракт з Барселоною. Майже все свідоме життя Алькантара провів за межами Бразилії і отримання іспанського громадянства не стало дивиною. Він грав за всі юнацькі збірні Іспанії та навіть став автором хет-трику в фіналі молодіжного Євро-2013. Жертвою таланту атакувального півзахисника стала молодіжна збірна Італії. На той момент Тіаго Алькантара вже дебютував за головну команду Іспанії.

Досягнення: Переможець молодіжного Євро-2013. Поки в його активі 22 матчі за головну команду Іспанії.

Марлос

Новоспечений українець зіграв трохи більше 100 хвилин за нову «батьківщину». Месією 29-річний Марлос не став. Це і не дивно, бо в збірній на його позиції є Ярмоленко.

Але нічого страшного! Ярмоленко – професіонал, грає в Боруссії, точно звик до такничних змін. Його дебютні 10 хвилин в матчі проти Фрайбурга стали промо-роликом до гри проти Хорватії. Шевченко не зміг знехтувати талановитим представником донецької діаспори бразильців і на вирішальний матч проти Хорватів знайшов Марлосу місце в основі. В підсумку – провал. Чи зможе допомогти 29-річний бразилець в майбутньому? Відкрите запитання для всіх.

Досягнення(?): В матчі з хорватами Марлос відіграв 77 хвилин, 32 рази торкнувся м‘яча,одного разу пробив по воротах Субашича. Бразильський чарівник за весь відведений йому час жодного(!) разу не пішов у обіграш. Всі вважали бразильця підсиленням, атаки, але одна, схожа на гостру, передача за матч (на Коноплянку) – замало для майже 80 хвилин гри. За відсотком точності передач Марлос виявився найкращим в обох командах – 92%. Взагалі він віддав 26 пасів, переважна більшість яких була зроблена назад, або поперек на відстані 30+ метрів від воріт. За це не можна критикувати, бо збірна робить акцент на контроль м’яча, але…

Не такого креативу очікували вболівальники збірної України та таланту футбольного віртуоза. Якщо прибрати 3 обрізки і глянути на захисні дії, то побачимо: одне перехоплення, нуль єдиноборств, нуль блоків, нуль фолів. Нуль – це про сенс присутності Марлоса на полі в цей вечір. Бонусом: подарував рідкісну, захоплюючу нагоду Ярмоленку відіграти матч на незвичній позиції.

Тож коли натуралізація бразильців дає результат? Найчастіше, коли гравець дійсно тісно пов’язаний із новою батьківщиною. Красномовні історії Едуардо і Тіаго Алькантари. Пепе і Деку – бразильські португальці. Ці країни дуже споріднені. Немає мовного бар’єру…

Чудово зрозуміло і те, що коли гравець отримує нове громадянство на сході своєї кар’єри, це не може дати збірній дивіденди у перспективі. Остаточні висновки за вами…

Читайте першими новини про Динамо на каналі 1927 у Telegram
Джерело: footballhub.com.uaЧитайте також: